До міжнародного тижня носіння дітей в слінгу:

Бути близькими, щоб мати можливість любити
Насправді,кожна людина знає відповідь на питання, яке зараз прозвучить: ми хочемо бутиблизько чи далеко від тих, кого ми любимо? 
Ця стаття не про слінг, а про... любов. І про розлуку.
Коли люди люблять одне одного, вони наче прагнутьзлиття. Ми впізнаємо любов на вулицях, тому що вона спонукає людей взятися заруки, поправити комірець... Охоплені цим дивовижним почуттям, ми дивимося в очіодне одному, обіймаємося міцно і ніжно, підлаштовуємо ритм своїх кроків додорогої істоти. І ми не хочемо розлучатися, нас засмучує думка про необхідністьвипустити одне одного з поля зору, перестати чути голос, втратити можливістьсміятися разом.
Насправді,кожна людина знає відповідь на питання, яке зараз прозвучить: ми хочемо бутиблизько чи далеко від тих, кого ми любимо?

Ця стаття не про слінг, а про... любов. І про розлуку.

Коли люди люблять одне одного, вони наче прагнутьзлиття. Ми впізнаємо любов на вулицях, тому що вона спонукає людей взятися заруки, поправити комірець... Охоплені цим дивовижним почуттям, ми дивимося в очіодне одному, обіймаємося міцно і ніжно, підлаштовуємо ритм своїх кроків додорогої істоти. І ми не хочемо розлучатися, нас засмучує думка про необхідністьвипустити одне одного з поля зору, перестати чути голос, втратити можливістьсміятися разом.

Близькість дозволяє нам отримувати весь обсягспрямованої на нас любові. Вона переповнює нас, і тоді ми вже можемо ширити їїнавколо себе, спрямовуючи і на того, хто полюбив нас, і на весь світ навколонього. Так ми вчимося любити. Так любов продовжує жити в людях, освітлюючи нашідолі одна за одною, переливаючись від серця до серця. І той, хто вміє любити,навчить інших. Той, хто вміє любити – любить, цього не зупиниш! Любовнадзвичайно об’ємна і сильнаріч, коли вона наповнює нас, то витісняє масу слабших, непродуктивних станів.Любов наповнює тебе і витісняє біль, образу, страх, хворобу. Тебе сповнюютьвтіха, доброта, сила і здоров’я. Ти радієш собі і світу, а він радіє тобі....

Близькість дає нам можливість любити і бути щасливими. Проста, вимірювана вреальному просторі близькість однієї люблячої істоти до іншої. Бути разом –бути близько, любити і бути живими.

...Ми залишаємося на самоті, докладаючи неймовірних зусиль, щоб втримувати в пам’ятікожну деталь, кожну подробицю про того, кого ми любимо, хто дає нам відчуттяповноти буття, дарує нам відчуття того, що ми справді - живі. Ті, кого милюбимо, це ті, хто допомагає нам хотіти жити, дає натхнення долати всі труднощій перешкоди, цінувати кожну мить в цьому світі. Розлука буває така болюча, щозаледве піддається прийняттю. Ось слова, якими ми називаємо це – відірвати відсерця, втратити частину себе. Тому що любов поєднує так щільно, що ми вжесприймаємо об’єкт своїх почуттів як частину себе самих, навіть кращу частину,заради якої ми готові відмовитися від багатьох дрібніших втіх. Або навітьпожертвувати всім.

...Близькість робить можливим живий обмін емоціями,думками, досвідом, всіма можливими енергіями. Коли ми близькі, то спрямовуємогармонійну силу любові одне на одного, збагачуємо одне одного, робимо обличчясвіту приязним, рідним. Тому що поруч з нами – людина, яка дарує нам своюлюбов, і світ дивиться на нас її очима. Інколи ми говоримо: мені треба такмало! Просто бути поруч з тобою. Або ще так: найгірше для мене – розлучитися зтобою. Любов і близькість перетворюють нас. Ми віримо тим, кого ми любимо. Мистаємо такими, якими нас люблять – унікальними, прекрасними, добрими ірозумними, успішними і сильними, ніжними, лагідними і надійними, здоровими,цінними, багатими і щедрими. І знаєте, що? Світу пощастило з нами, якщо наслюблять! Якщо нас люблять, ми достойні, ми приймаємо цю прихильність світу іготові винагородити його у відповідь усім тим, чим ми можемо, всіма своїмиуміннями, мудрістю, любов’ю.

Розлука, відстань натягує нашу любов як струну. Ми тужимо... В розлуці, на відстані ти все ще відчуваєш, ти пам’ятаєш, ти граєшна цій струні тужливу мелодію. Ти точно знаєш, що любиш, все ще любиш. Але якже страшно бракує тобі живої присутності, як хочеться близькості! Спогадипочинають поволі блякнути, втрачають свою силу... знову і знову ми намагаємосявтримати деталі, дістати втіху, пригадуючи. Згодом що? Можливо, повертаютьсябіль, страх... закрадається сумнів і приводить із собою бразу, слів уже невистачає і тіло своєю хворобою висловлює наші страждання... Любов залишається втобі, але так хочеться бути близько-близько до коханої істоти, щоб змогтивилити цю любов, віддавати її і так примножувати!

На відстані, в гіркій розлуці, очікуючи надтодовго, люди втрачають свою любов. Наче сльоза з ока, вона краплею виплакуєтьсяз серця і стікає. Як і кожна крапля,упошуках океану. І залишає нас...

І тепер я звертаюся до тебе: мамо, пригорни своє дитя, неси його наруках.Будь близькою з ним, навчи своєдитя любити і стань щасливою разом з ним. Мамо, ти перша, хто вчить дитялюбити. Будь близькю зі своєю дитиною, будь близько до неї, навчи її бути щасливою!

Спеціаліст з грудного вигодовування, догляду за дитиною та перинатального виховання Ольга Чіпенко